Сьогодні відчув себе ніби лісоруб, що замилувався деревами і забув мету свого приходу до лісу.
Цього року мої відвідини перших дзвоників у Києві мали технічне завдання і не передбачали емоційного долучення до свята. Втім, одна школа на Чоколівці таки зачепила.
У ній навчають дітей “з вадами фізичного і розумового розвитку”. І вони були там, ці діти.
Раніше у Могилянській їдальні треба було хвилюватися лише за те, що потрапляє у страву до того, як ви її придбаєте. Тепер невідомо, що може потрапити у вашу тарілку і після цього.
На щастя, ніхто не постраждав, але було реально небезпечно. Слухайте Копаня, носіть каски і не дуже стрибайте там на другому поверсі!
Чи не оголосять тепер і в КМЦ “заборону публічних заходів у зв’язку з аварійним станом приміщень”, як це нещодавно сталося із Староакадемічним корпусом?
(А стелю-то так недавно зробили.)
(* кшатрії — воїни, одна з чотирьох соціальних груп традиційного індійського суспільства)
Із призупиненням діяльності Центру візуальної культури, критична думка та інтелектуальне життя у Києво-Могилянській академії зовсім не зупинилися. Так, в суботу 24 березня відбулися відразу два дуже небанальні заходи.
Перший — XXI засідання Українського традиціоналістичного клубу на тему «Археофутуризм. Традиціоналізм. Консервативна Революція» в аудиторії 1-217.
Чесно кажучи, я був трохи поза дискурсом. Тому виступи світил цієї галузі пройшли повз мене.
Але приємно, що могилянці Читати далі
9:15 # На другому плацу охоронці і господарські працівниці змушують студентів мокрими віниками стирати великий напис крейдою “З днем народження ФПвН!”
10:18 # Квіт куняв під виступ колишнього американського посла (за словами Брюховецького, прекрасного поета), однак отримавши якесь повідомлення вийшов на сходи КМЦ і чекає.
Поки що нецікаво
10:30 # Посеред виступу посла Квіт особисто заводить до зали Богатирьову. Садить по праву руку від себе. Хоча достойних кандидатур на це місце у залі достатньо – Богдан Гаврилишин, Володимир Огризко, міжнародні представники.
Хороша поезія, спільна музика, такі собі фільми, зламане підвіконня, скарги прибиральниць на забльовану підлогу, три сотні невиспаних і щасливих могилянців — Могилянська Наукова бібліотека продовжує приємно дивувати.
Don’t feed the troll! © Anonymous
Давним-давно, а саме 26 вересня я відвідав конференцію студентів Могилянки. На якій вони, себто ми, під керівництвом Студентської колегії мали обговорити санкції щодо нашої другокурсниці, котра букетом припудрила (поправила окуляри? змахнула кришки з бороди?) Табачника.
За відсутності особи від СК зустріччю довелося керувати Квіту. І що мене вразило — як мудро, зважено і педагогічно він висловив своє бачення ситуації, вислухав іншу сторону (з Дашею було двоє друзів) і запропонував рішення. Вразило не тільки мене — судячи з коментарів, акції Сергія Мироновича різко пішли вгору.
Залишилося абсолютно незрозумілим, як Читати далі
Обережно: не-студентам-журналістики може бути незрозуміло!
Замість того, щоб скаржитися на нудний світ і клянчити новини у френдів, вчіться: Главный редактор нашего издания отправился в магазин за мясом
А взагалі, з огляду на новини які у нас гуляють з випуску в випуск і з тижня в тиждень, важко не погодитися з Володимиром Леонідовим: Журналист Smixer.ru не успел опубликовать важную новость
Соромно, колеги, соромно.
Два бійці “Шерифу” допомагали 5-6 могилянським охоронцям слідкувати за порядком під час напружено очікуваного заходу в Центрі візуальної культури НаУКМА.
Там, під керівництвом Василя Черепаніна та Андреаса Умланда, презентували статтю Антона Шеховцова (університет Нортгемптона) “Повзуче відродження українських ультраправих?”
